2300 КАМЕР, МІЛЬЙОНИ НА "БЕЗПЕЧНЕ МІСТО", РЕКЛАМА І "ВИХОВАННЯ". ЧОМУ КРИВИЙ РІГ ВСЕ ОДНО ЛАМАЮТЬ І ЗАСМІЧУЮТЬ?

Встановлення камер системи "Безпечне місто" у парку Героїв. Фото: РУДАНА

Коли голова Довгинцівської районної в місті ради Ігор Ратінов пише, що "ми вже втомилися боротися з тими, хто ламає майно громади, смітить і нищить наші спільні простори", сперечатися з самим фактом проблеми безглуздо. Так, у Кривому Розі ламають дитячі та спортивні майданчики, розбивають зупинки, псують лавки, крадуть елементи благоустрою, залишають сміття там, де заманеться. І за це мають відповідати конкретні люди, які це роблять. Але є інше питання, яке чиновники чомусь ставлять набагато рідше: якщо місто вже багато років будує "Безпечне місто", встановило понад дві тисячі камер, фінансує поліцію, має окремі структури благоустрою, районні виконкоми, молодіжні програми, соціальну рекламу, десятки форумів і сотні заходів, то чому у 2026 році ми знову чуємо: "ми втомилися боротися"?

Може, проблема вже не тільки у тих, кого треба "виховати"? Може, настав час перевірити, як працює сама система, яку мешканці Кривого Рогу роками оплачують зі своїх податків? Бо коли кожна нова проблема закінчується створенням ще одного сектору, ще однієї програми, ще однієї структури або черговою закупівлею, логічно поцікавитися не кількістю цих структур, а кінцевим результатом.

"БЕЗПЕЧНЕ МІСТО": ВІД КІЛЬКОХ КАМЕР ДО ВЕЛИЧЕЗНОЇ МЕРЕЖІ

Система відеоспостереження у Кривому Розі з'явилася далеко не вчора. "Перший Криворізький" простежує її розвиток ще з 2010 року. У 2020 році в будівлі міськвиконкому відкрили Ситуаційний центр, куди надходять потоки з камер. Після початку повномасштабної війни систему почали масштабувати вже як єдину комплексну систему відеоспостереження. Джерело.

6 березня 2025 року офіційний ресурс міста повідомляв про 1291 камеру і плани встановити протягом року ще 350. Тоді ж місто наводило конкретні результати роботи системи починаючи з 2024 року: за допомогою камер правоохоронці розкрили 29 випадків заволодіння транспортом, 7 розбоїв, 51 грабіж і лише 9 випадків умисного пошкодження майна. Офіційне повідомлення міста.

А далі кількість камер почала зростати дуже швидко. 23 квітня 2026 року місто повідомляло вже про 2182 камери та 65 тривожних кнопок, а 7 травня вже про 2302 камери, зведені до єдиного Центру контролю. Тобто менш ніж за півтора року офіційно озвучена кількість камер збільшилася приблизно на тисячу. Камерами охоплюють магістралі, перехрестя, школи, лікарні, парки, культурні установи та інші об'єкти. Джерело.

Саме КП "Центр електронних послуг" прямо заявляє, що розвиток системи має, серед іншого, знижувати рівень вандалізму та пошкодження комунального майна. У січні 2026 року підприємство повідомляло, що наявність відеонагляду "значно знижує" вандалізм, крадіжки й пошкодження майна. Джерело. І ось тут починається найцікавіше. Якщо система справді "значно знижує" рівень вандалізму, покажіть не красиву презентацію, а цифру. Наскільки саме знизився вандалізм? Скільки випадків псування комунального майна було у 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роках і за вісім місяців 2026-го? Скільки людей ідентифікували, скількох притягнули до відповідальності, скільки гривень збитків вони компенсували?

І ЦЯ СИСТЕМА КОШТУЄ НЕ КОПІЙКИ

У 2022 році КП "Центр електронних послуг" уклало договір приблизно на 9,93 млн грн із ТОВ "ПС Солюшенз" на створення центральної ланки цифрової платформи єдиної комплексної системи відеоспостереження. За даними "Наших грошей", конкурентів на торгах у компанії не було. Джерело.

У 2025 році "Центр електронних послуг" придбав 350 камер Hikvision майже за 4,5 млн грн, а окремо ще 105 комутаторів і 350 карт пам'яті приблизно за пів мільйона. Департамент освіти того ж року придбав 156 камер за 585 тисяч гривень, а роком раніше ще 280 камер більш ніж за 1,5 млн. Джерело. І це лише частина закупівель, які видно у відкритих джерелах. Повна ціна системи має включати не лише самі камери, а й сервери, програмне забезпечення, мережеве обладнання, монтаж, ремонт, обслуговування, електроживлення, роботу операторів та всю інфраструктуру Центру контролю.

Окрема історія - обладнання Hikvision. У США компанія включена до переліку компаній, які розглядаються як загроза національній безпеці. В Україні Hikvision раніше фігурувала у переліку НАЗК "міжнародних спонсорів війни", доступ до якого згодом був закритий. Представники криворізького КП у відповідь журналістам пояснювали, що міська система працює локально і не використовує зовнішні сервери виробника. Це не доказ витоку даних і не підстава заявляти, що криворізькі камери комусь передають інформацію. Але питання, чому саме таке обладнання обиралося для великої безпекової мережі прифронтового міста під час війни, цілком законне.

ПОЛІЦІЮ МІСТО ТЕЖ ФІНАНСУЄ

І камери - це далеко не все. За офіційними даними міської ради, тільки від початку повномасштабної війни станом на 2025 рік на підтримку різних структур Національної поліції з міського бюджету спрямували 98,9 млн грн. Гроші йшли на автомобілі, ремонти приміщень, оргтехніку, відеореєстратори, радіостанції, квадрокоптери та інше обладнання. Джерело.

У 2026 році офіційно називали вже 164,4 млн грн підтримки правоохоронних органів з початку повномасштабної війни. Джерело. Я не кажу, що ці гроші витрачені даремно. Поліція потрібна, автомобілі потрібні, камери потрібні, особливо у прифронтовому місті. Але якщо громада дає інструмент, вона має право побачити результат роботи цього інструмента. Не кількість закуплених машин, а кількість розкритих правопорушень. Не кількість камер, а кількість встановлених порушників. Не кількість пресрелізів, а кількість реально компенсованих збитків.

А ХТО ВЗАГАЛІ МАЄ КОНТРОЛЮВАТИ БЛАГОУСТРІЙ?

І тут історія із новим "сектором контролю з благоустрою", про який повідомив Ігор Ратінов, стає ще цікавішою. Ратінов станом на вересень 2026 року є головою Довгинцівської районної в місті ради. Але на рівні всього Кривого Рогу вже давно існує Управління з питань контролю за станом благоустрою виконкому Криворізької міської ради. У його структурі офіційно зазначені інспекція з благоустрою, сектор моніторингу благоустрою, сектор дозвільних документів та сектор діловодства. Повноваження включають перевірки, рейди, складання протоколів, приписи, притягнення порушників до відповідальності і навіть подання позовів до суду щодо відшкодування шкоди об'єктам благоустрою. Офіційна сторінка управління.

Тобто рівно те, про що зараз пише Ратінов: контроль правил благоустрою, інформування населення, адміністративні протоколи. Без положення про новий сектор я не буду стверджувати, що його функції дублюють міське управління. Але питання виникає автоматично: що саме нова структура робитиме такого, чого не можуть або не повинні робити вже існуючі? Якщо це просто перерозподіл наявних працівників, покажіть рішення і штат. Якщо створюються нові посади, покажіть кількість, оклади і річний фонд оплати праці. Якщо ми створюємо ще один рівень контролю над уже існуючим контролем, тоді мешканці мають право знати, навіщо вони за нього платять.

СОЦІАЛЬНА РЕКЛАМА Є. АЛЕ ПРО ЩО ВОНА?

Особливо цікаво звучить обіцянка нового сектору "інформувати мешканців про правила благоустрою", бо інформувати мешканців за бюджетні гроші Кривий Ріг уміє давно. Лише у 2022-2025 роках Відділ з питань реклами виконкому витратив майже 2,5 млн грн на виготовлення і розміщення соціальних бордів. На початку 2026 року оголосили ще два тендери сумарно більш ніж на 730 тисяч гривень на виготовлення сотень великих плакатів і банерів та їх розміщення. Джерело.

Журналісти "Першого Криворізького" також звертали увагу на концентрацію підрядників. Усі договори на виготовлення такої реклами у 2022-2025 роках на загальну суму 1 199 355 грн отримував ФОП Олег Жаботинський, а з 2024 року замовлення на поклейку концентрувалися у ФОП Оксани Нечай. Сам факт отримання цих контрактів не є доказом незаконності, але для розуміння того, як працює міський ринок соціальної реклами, ця деталь важлива. Джерело.

А тепер просте питання: скільки з цих сотень оплачуваних громадою бордів було присвячено тому, щоб не ламати дитячі майданчики, не бити зупинки, не красти зелені насадження, не залишати сміття біля урн і не нищити те, за що платили всі мешканці? Якщо такі кампанії були, їх варто показати. Але ще важливіше показати їхній ефект. Бо "ми надрукували 650 плакатів" - це не результат. Результат - коли після цих кампаній стало менше правопорушень і місто може це довести цифрами.

А ЩО РОБИЛИ З МОЛОДДЮ ВСІ ЦІ РОКИ?

Ще одна дуже зручна спокуса - списати все на "невиховану молодь". Тільки доказів, що саме молодь становить основну частину людей, які нищать комунальне майно у Кривому Розі, у відкритій статистиці я не знайшов. Без таких даних робити молодь головним винуватцем просто нечесно. Тим більше місто багато років розповідає про власну молодіжну політику, фінансує програми, форуми, молодіжні ради, стипендії, екологічні ініціативи, тренінги та грантові проєкти.

У 2021 році міськрада затвердила програму "Нова генерація - перспектива та успіх Кривбасу" на 2021-2025 роки. Наприкінці 2025 року її продовжили, а у 2026 році програма вже працює на наступний період до 2030 року. Документи міськради. Місто звітує про сотні і тисячі заходів, але тут знову є принципова різниця між питаннями "скільки заходів ми провели?" і "що після них змінилося?". Можна провести тисячу форумів і надрукувати тисячу грамот, але якщо після цього чиновники пишуть, що вони "втомилися боротися" з руйнуванням міста, тоді варто оцінювати не кількість фотографій із заходів, а реальний ефект.

Чи вимірює Кривий Ріг, як змінюється ставлення молоді до спільного майна? Чи існує статистика вандалізму за віком порушників? Чи проводяться системні кампанії у школах, коледжах і вишах саме про відповідальність за громадський простір? Чи залучають молодь не лише на форум до сцени і логотипів, а до реального управління своїм двором, парком, сквером? Бо справжнє виховання відповідальності починається тоді, коли людина розуміє, що місто - не "їхнє", а її власне.

ЧОМУ ЛЮДИ ВЗАГАЛІ СМІТЯТЬ І ЛАМАЮТЬ?

І тут починається найнеприємніше для дуже простої концепції "люди просто свині". Поведінку у громадському просторі досліджують десятиліттями. На смітіння впливає не лише особисте виховання, а й стан самого простору, доступність урн, соціальні норми, відчуття відповідальності та зв'язок людини з місцем. Одне з польових досліджень показало, що люди смітять рідше там, де урни доступніші й розміщені зручніше. Дослідження.

Інше польове дослідження 2026 року, де безпосередньо спостерігали поведінку понад двох тисяч відвідувачів природних територій, також показало важливу роль ситуаційних факторів, зокрема рівня утримання території та доступності контейнерів. Тобто правильні слова людини про культуру поведінки ще не означають, що вона поводитиметься правильно, якщо саме середовище подає протилежний сигнал. Дослідження.

Якщо навколо чисто, поламане швидко ремонтується, урна стоїть там, де вона потрібна, а порушник знає, що камера працює не для пресрелізу і за її записом реально буде встановлено особу, складено протокол або відкрито провадження, формується одна поведінкова норма. Якщо урна переповнена, поряд уже лежить гора пакетів, розбиту лавку не ремонтують місяцями, а про покарання вандалів мешканці майже ніколи не чують, середовище фактично посилає інший сигнал: тут можна.

"НАШЕ" ЧИ "ЇХНЄ"?

І ось тут ми підходимо до проблеми, яку у чиновницьких звітах майже неможливо виміряти цифрами. Коли мешканцю роками пояснюють, що парк "зробив Вілкул", дорогу "зробив Вілкул", майданчик "подарував Вілкул", лавку "встановив Вілкул", а будь-яке комунальне будівництво перетворюється на декорацію для персонального політичного піару, виникає дуже дивний побічний ефект. Людину поступово відучують від думки, що це її власність. Насправді лавка не Вілкула, майданчик не Ратінова, камера не чиновника. Все це куплено або утримується за гроші громади.

І в цьому є дуже зручна для будь-якого чиновника схема. Коли треба урочисто відкрити об'єкт - на фотографії політик. Коли цей об'єкт розбили - "мешканці невиховані". Коли щось побудували - це персональна заслуга посадовця. Коли зруйнували - це колективна вина громади. Саме тому проблема відповідальності за міський простір не вирішується лише камерами, штрафами чи плакатами. Людина має відчувати не лише страх покарання, а й те, що це її місто, її гроші і її майно.

МОЖЕ, ІНОДІ ТРЕБА НЕ ЛИШЕ "ВИХОВУВАТИ", А Й НОРМАЛЬНО ПРОЄКТУВАТИ?

Є ще одна річ, яку не можна ігнорувати. У листопаді 2025 року "Перший Криворізький" досліджував історію скляних зупинок, які у Кривому Розі продовжують встановлювати та ремонтувати після актів вандалізму. Питання журналістів було логічним: наскільки раціонально знову використовувати конструкції, які систематично розбивають, особливо у місті, яке ще й регулярно обстрілює Росія. Джерело.

Це не виправдовує того, хто розбиває скло. Але управління містом - це не виховна колонія, де чиновник просто сварить населення. Якщо певний елемент систематично нищиться, нормальний менеджер аналізує, де це відбувається, коли, яким способом, скільки коштує кожне відновлення і чи можна змінити конструкцію, матеріал, освітлення або систему контролю. Якщо десять разів поставити те саме скло, десять разів його розіб'ють, а потім за бюджетні гроші поставити одинадцяте, питання виникають уже не лише до вандала.

СКІЛЬКИ ВАНДАЛІЗМ КОШТУЄ КРИВОМУ РОГУ?

Ось цієї цифри у відкритому доступі я не знайшов. І це, на мою думку, одна з головних дірок усієї системи. Місто вміє рахувати кількість камер, молодіжних заходів, плакатів, автомобілів, форумів і презентацій. Але де єдина відкрита статистика: "У 2025 році через умисне пошкодження комунального майна громада втратила стільки-то мільйонів гривень, встановлено стільки-то порушників, із них стільки-то неповнолітніх, стягнуто стільки-то гривень, стільки-то людей встановлено саме за допомогою камер"? Такої зведеної звітності у відкритих джерелах я не знайшов.

А без цього ми навіть не можемо чесно відповісти на базове питання: вандалізму в Кривому Розі справді стає більше чи чиновники просто стали частіше показувати його у Facebook? Чи працюють 2300 камер саме проти псування громадського майна? Чи повертаються збитки до бюджету? Чи має порушник реальний шанс бути знайденим і покараним? Без цих цифр розмови про "вихованість" дуже легко перетворюються на зручне пояснення будь-якої управлінської невдачі.

І ТЕПЕР НАМ ПРОПОНУЮТЬ ЩЕ ОДИН СЕКТОР

Тому допис Ігоря Ратінова для мене не відповідь на проблему, а привід поставити питання до всієї системи. Ви кажете, що втомилися боротися. Добре. А що саме Ви робили до того, як втомилися? Скільки протоколів Довгинцівський район склав за засмічення у 2024, 2025 і 2026 роках? Скільки порушників встановили після пошкодження майданчиків? Скільки матеріалів передали поліції? Скільки збитків повернули до бюджету? Скільки камер стоїть у місцях, де найчастіше нищать майно, і скільки з них реально допомогли встановити винних? Скільки район щороку витрачає на повторний ремонт того, що вже ремонтував?

Лише після відповідей на ці питання можна оцінювати, чи потрібен Кривому Рогу новий сектор, чи, можливо, треба нарешті змусити працювати те, що вже створено. Бо в місті вже є камери, поліція, інспекція благоустрою, сектор моніторингу, районні виконкоми, молодіжні програми, соціальна реклама і гроші на все це. Якщо після всього цього система приходить до висновку, що потрібен ще один контролер, громада має право знати, що саме не спрацювало раніше.

ЩО МИ МОЖЕМО СТВЕРДЖУВАТИ ВЖЕ ЗАРАЗ

Кривий Ріг дійсно має проблему з пошкодженням громадського майна та засміченням. Одночасно місто вже створило велику і недешеву інфраструктуру контролю: понад 2300 камер, Єдиний центр контролю, міське управління благоустрою, інспекцію, сектор моніторингу, систему підтримки поліції на сотні мільйонів гривень, багаторічну молодіжну програму та оплачувану соціальну рекламу. При цьому доступного для мешканців зведеного показника ефективності всієї цієї машини я не знайшов.

Немає зрозумілої публічної цифри, скільки коштує місту вандалізм. Немає відкритої динаміки таких правопорушень за роками. Немає нормальної звітності про відшкодовані збитки. Немає показника, наскільки саме 2300 камер змінили ситуацію. І це головна проблема. Не в тому, що камери не потрібні, не в тому, що людей, які трощать чуже, треба пожаліти, і точно не в тому, що смітити нормально. Проблема в іншому: у Кривому Розі дуже добре навчилися створювати структури, програми, управління, сектори, закупівлі, форуми та красиві звіти, але коли мешканці запитують про кінцевий результат, їм дуже часто показують наступний проєкт.

Було мало камер - поставили більше. Стало більше камер - створимо сектор. Є сектор - проведемо рейд. Є молодіжна програма - проведемо форум. Є соціальна реклама - надрукуємо ще сотні плакатів. А потім чиновник виходить у Facebook і пише: "Ми втомилися". А мене цікавить інше: скільки років і скільки грошей знадобилося системі, щоб у місті з понад двома тисячами камер чиновники досі фактично починали боротьбу з вандалізмом спочатку?

ЩО ЩЕ ТРЕБА ВИТЯГНУТИ ДОКУМЕНТАМИ

Щоб поставити у цій історії не емоційну, а документальну крапку, потрібні інформаційні запити до міськвиконкому, усіх семи районних виконкомів, КП "Центр електронних послуг", Криворізького районного управління поліції та структур, які займаються молодіжною політикою. За 2021-2026 роки треба отримати кількість випадків пошкодження комунального майна і засмічення, кількість встановлених осіб, протоколів, кримінальних проваджень, штрафів, судових рішень, фактично стягнутих збитків, повну суму ремонту пошкодженого майна, статистику використання камер та кількість випадків, коли саме система "Безпечне місто" дозволила встановити порушника.

Окремо потрібно отримати рішення про створення нового сектору, його положення, штат, посадові оклади і річний фонд оплати праці. Тоді можна буде порахувати не просто, скільки Кривий Ріг витратив на контроль, а значно цікавішу цифру - скільки гривень цієї системи припадає на одного реально встановленого і притягнутого порушника. І ось після цього вже можна буде без лозунгів визначити, хто саме в цій історії потребує додаткового "виховання".